Дуже багато батьків і дорослих, які приходять до нас займатися, запитують: «Чому в айкідо немає змагань?». Відповідь дуже проста – вони не передбачені з самого початку. Хоча деякі федерації і клуби їх все ж проводять, але про це трохи згодом.

Що ж таке змагання?

Спершу розберемось, що таке, власне, змагання. Це суперництво за перевагу над іншим. Спроба дізнатися, хто швидший, більш вмілий, витриваліший. Все залежить від того, в чому змагатися. Тоді і критерії будуть свої, адже десь оцінюється швидкість, десь сила. У змаганнях з плавання або ж бігу головне – дістатися до потрібної точки першим. Пауерліфтинг або метання молота, по суті, виявляють найсильнішого. Безперечно, важливі техніка, правильність виконання, вправність. Але, без сумніву, перш за все – це можливість виявити найсильнішого в тому чи іншому напрямку.

Соревнования дзюдо

Змагання відрізняються за видами:

  • контрольні, попередні, відбіркові, офіційні і неофіційні;
  • особисті, командні і особисто-командні;
  • клубні, секційні, федеральні;
  • кваліфікаційні та некваліфікаційні.

А також різняться за своїм способом проведення:

  • круговий спосіб змагань;
  • олімпійська або кубкова система змагань (також називається методом прямого вибування);
  • змішаний спосіб, який об’єднує в собі перші два пункти;
  • за правилом гандикапу, коли слабшому учаснику надається фора;
  • а також за результатом, що був показаний у спортивній боротьбі як очно, так і заочно.

У бойових мистецтвах теж є змагання. Карате, самбо, дзюдо, тхеквондо і не тільки. Багато видів єдиноборств навіть включені в олімпійську програму. Але їх об’єднує наявність правил, найчастіше досить жорстких, що регламентують більшість дій спортсмена. Це призводить до поділу на змагальну і незмагальну частини дисциплін. І дуже часто представники єдиноборств самі зізнаються, що класична техніка дуже сильно відрізняється від змагальної – саме через велику кількість правил і обмежень.

Самооборона: ефектність або ефективність?

А як визначати найсильнішого в самообороні? Які критерії застосовувати? Як оцінити хто краще? Адже завдання полягає в тому, щоб у критичній ситуації бути в змозі захистити себе або того, хто знаходиться поруч, від можливої агресії. І тут всі методи будуть доречні. Навіть якщо прийом буде проведено «некрасиво», але він принесе бажаний результат, то, по суті, це і буде успіхом та досягненням необхідної мети. Тут, власне, і ховається відповідь на питання про те, чому в айкідо немає змагань.

Все залежить від мети, яку перед собою ставити. Професійні спортсмени готуються до змагань, набирають форму і на піку форми виходять на килим, ринг, поле або доріжку. Після цього починається період відновлення, який може тривати теж досить довго. У випадку ж із самообороною готовим потрібно бути завжди. Критична ситуація не трапляється заплановано. Ні графіків немає, ні попереджень. Зрештою, немає правил, за якими може статися конфлікт. Мета одна – захиститися. І тоді це перемога. Нехай і не красива, але зате ефективна.

Змагання з айкідо: правила і обмеження

Деякі клуби і федерації все-таки проводять змагання з айкідо. Очевидно – щоб не відрізнятися від інших напрямків. Або ж, щоб дати додаткову мотивацію учням. Нам складно судити про цілі і причини, але давайте подивимося на правила проведення змагань з айкідо.

У змаганнях з айкідо заборонено:

  • атакувати до того, як той, хто захищається, стане у відповідну стійку;
  • атакувати без попередження;
  • завдавати ударів, що не входять в список дозволених. В тому числі, “заборонені” “брудні” удари;
  • наносити кілька ударів один за одним (бити зв’язку ударів);
  • опиратися виконанню техніки.

Соревнования в айкидо

З цього можна зробити висновок, що атакуючий зобов’язаний попередити про свій намір нанести удар, сказати, який саме і куди він буде направлений, дочекатися, поки людина встане у відповідну стійку і потім дати можливість провести заздалегідь заплановану техніку. Так виглядає ситуація з боку “атакуючого”. З боку того, хто “захищається”, картина виглядає простіше:

  • Список технік для змагань обумовлений заздалегідь.
  • Удар відомий до початку атаки і наноситься тільки по команді.
  • Атакуючий зобов’язаний дати можливість зробити обумовлений прийом.

Ідеальні умови. Особливо враховуючи, що набір технік для змагань обмежений невеликим списком в залежності від рівня того, хто займається, але в той же час на спортсмена накладено список обмежень і обов’язкових дій. Частина з них стосується зовнішнього вигляду і поведінки:

  • Будь-які дії можна здійснювати після відповідної команди судді.
  • Задушливі і атемі (удари з боку того, хто захищається) в процесі виконання технік заборонені.
  • Прийоми повинні проводитися тільки певним чином.
  • Кидки зараховуються в залежності від того, як вони були проведені і виконані, а не в залежності від досягнутого результату (якщо у атакуючого відірвалася від підлоги тільки одна нога, а не дві, але кидок був здійснений, то буде присуджений менший бал).

Таким чином змагання з айкідо – це жорстко регламентований “поєдинок”, який проводиться в форматі “показового виступу” (вказано в правилах). Оцінюється ж ця сутичка за такими параметрами:

  • чистота виконання техніки;
  • швидкість і безперервність виконання прийому;
  • ефектність (не ефективність, а саме ефектність).

Також обов’язково оцінюється зовнішній вигляд виступаючого. У деяких федераціях у правилах проведення змагань з айкідо прописані вимоги до зовнішнього вигляду:

  • стан кімоно (повинне бути випране і випрасуване);
  • довжина куртки (вона повинна закривати сідниці на певну кількість сантиметрів);
  • враховуються висота штанів і довжина рукавів;
  • наявність або відсутність хакама для більш високих поясів також може служити причиною недопуску до змагань.

В підсумку виходить, що в змагальному підході “сутичка” відбувається за заздалегідь підготовленим сценарієм, починається по команді і регламентується правилами. Як будуть бити – відомо, куди будуть бити – відомо, що робити – вже вирішено. Опору надано не буде. На нашу думку, це правильніше назвати показовими виступами. Але у них мета і завдання зовсім інша: презентувати напрям і показати особливості стилю.

Вулична сутичка або підготовлене виступ?

Прикладное айкидо Арт-пикник

Але чим людині допоможе підхід неопору, якщо він зіткнеться з агресією на вулиці? Адже в бійці ніхто не попереджає, що буде бити. Чи не чекає, поки той, хто захищається, стане в правильну стійку. Бити будуть абсолютно не по команді. Та й не завжди завдають тільки чесних ударів. Відповідно, звикати до такого підходу та й напрацьовувати саме його, чесно кажучи, здається не зовсім правильним і доречним. Адже ми повертаємося до того, що мета самооборони – захиститися в будь-який момент від нападу, який не буде запланованим і відпрацьованим заздалегідь.

Безсумнівно, на початковому етапі навчання і при освоєнні нових технік ми завжди нагадуємо учням про те, що впиратися і чинити опір не варто, аби не отримати травму. Але в подальшому, після достатнього періоду тренувань, коли і суглоби стають міцнішими, і є розуміння того, яким буде прийом, даємо можливість впертися і спробувати протидіяти, для того, щоб зрозуміти, що в піддавки на вулиці ніхто грати не буде. І тоді “завалити” партнера виходить тільки в разі правильного виконання техніки і використання біомеханіки тіла.

З ким варто змагатися в айкідо

Проте все ж варто відзначити, що ми зі свого боку підтримуємо бажання бути краще ніж. Але тільки в тому випадку, якщо це бажання бути краще, ніж ти сам на минулому, позаминулому тренуванні або ж місяць чи рік тому. Це єдині змагання, які і справді мають сенс в айкідо. Стати кращим за себе самого. Це нескінченний рух вперед і бажання самовдосконалюватися. Це змагання, які виховують витримку, прагнення, завзятість, вміння досягати поставлених цілей і ставити нові. І це найскладніші змагання. Які тривають все життя, а не короткий відрізок часу. І в яких немає обмежень. Є бажання рости. Незалежно від того, чим людина займається.

Якщо у Вас є бажання рости разом з нами в Прикладному Айкідо – ласкаво просимо на наші тренування. Розклад і адреси залів Ви можете знайти тут.