Спорт - протидія булінгу

Спорт – протидія булінгу

Український інфопростір останні кілька років просто-таки вибухнув темою булінгу. Всі почали звертати на нього увагу, всі про нього говорять. Тема цькування виникає як у побутових розмовах на кухні, так і в законодавчих кабінетах. Сюжети на телебаченні та газетні шпальта. Закони та нормативні акти. Розпорядження для шкіл та університетів. Але булінг чомусь нікуди не зникає.

За свою понад десятирічну практику роботи з дітьми, ми стикалися з різними проявами цього явища. І з різними ситуаціями, з яких необхідно було шукати вихід. Ми щоденно контактуємо з дітьми різних вікових груп, які розповідали свої історії. Отож, ця тема для нас не ефемерна та якась далека. Тому і спробуємо з’ясувати, чому булінг нікуди не зникає та поділимося, так би мовити, “рецептами” протидії.

Але спершу – кілька слів про саме явище:

  • Чи виникло цькування тільки зараз? – Ні.
  • Травля – це побічний продукт еволюції та прогресу? – Некоректно.
  • Булінг притаманний лише низько-, чи навпаки – лише високорозвиненому суспільству? – І тут відповідь не буде однозначною.

Насправді, приклад шкільного знущання вже давно знаходиться в інфопросторі. Скоріше за все, раніше просто ніхто не звертав на нього уваги. Адже є чимало кінострічок, і далеко не нових, сюжет яких побудовано навколо теми знущання, чи він, так, чи інакше торкається її.

Також є багато історій, які не набули достатнього розголосу через відсутність того ж Інтернету, яким все це розлітається майже вмить і усім світом. Так звана “дідівщина” в армії також може слугувати свого роду прикладом булінгу. А це, як відомо, далеко не нова проблема. Хоча наразі і не тотально розповсюджена.

То звідки ж взялося це явище і чому про нього так багато говорять останнім часом? Спробуємо з’ясувати детальніше.

Що таке булінг?

Розпочнемо з визначення. Булінг – це постійний фізичний чи психологічний тиск, або неприйнятна поведінка, спрямована однією дитиною, або ж групою дітей на один об’єкт, чи невелику групу осіб. При цьому насильство може бути також економічним, або сексуальним. І не обов’язково в реальному світі. Під це визначення потрапляє і тиск у мережі, чи мовою законодавства “з використанням засобів електронної комунікації”.

При цьому в якості об’єкта цькування не можна виділити якийсь конкретний прошарок суспільства. Цькуванню може піддаватися хто завгодно:

  • Діти з родин як з низьким, так і з високим достатком.
  • Учні з низьким рівнем знань, або ж навпаки – відмінники.
  • “Білі ворони”, які виглядають, чи думають інакше, або ж абсолютно звичайні особи.
  • Фізично слабкі діти, або ж сильні, які просто бояться, чи не можуть постояти за себе.
  • Представники національних, чи інших меншин.
  • Звичайні, чи навпаки – діти з особливими потребами чи особливостями розвитку.

На жаль, у нашій практиці ми стикалися з різними історіями:

  • Коли, наприклад, декілька менших та слабших дітей об’єднуються для того, щоб покликати старшого і фізично сильнішого хлопця за ріг будинку, повалити на землю та відкопати ногами. При чому, зробити це так, щоб не бачив ніхто з дорослих.
  • Або, коли дитину, яка не може за себе постояти, примушують роздягнутися до спідньої білизни та викинути свій одяг у смітник.

На превеликий жаль, це не вигадані, а цілком реальні історії, з якими нам довелося стикатися. І ці історії діти не завжди розповідають навіть своїм батькам. Що вже казати про широкий розголос. Чи захоче дитина розповідати комусь про те, що трапилося, якщо навіть найближчі люди можуть дізнатися про інцидент лише через кілька місяців після самої події?

Взагалі об’єктом булінгу може стати не тільки дитина, але й, наприклад, шкільний вчитель чи викладач. Не звертати увагу на вчителя, а згодом закидати його папірцями? Повна відсутність дисципліни під час уроків та зневага до викладача? Це теж – непоодинокі і цілком реальні історії.

І, чи можна взагалі обмежувати географію булінгу, наприклад, виключно навчальними закладами? Адже ці прояви сягають не лише освітнього процесу. Вони виходять далеко за межі школи чи дитячого садка, або ж університету. Будьмо відвертими – ніхто не відміняв цькування на роботі від колег, або навпаки – від керівництва щодо підлеглих. Хоча для цього існує окреме визначення “мобінг”. І, знову ж таки, вищезгадана тема армійської “дідівщини”.

Моральний пресинг всередині родини стосовно молодших братів чи сестер? Запросто. Але чи можна заперечувати аналогічні дії щодо старших? На жаль, ні. В основі цього явища лежать, по суті, відмінності між людьми чи, в контексті булінгу, дітьми.

Люди взагалі різні. Починаючи від соціального статусу і розшарування суспільства, про яке ми вже говорили у статті ЕВОЛЮЦІЯ ЄДИНОБОРСТВ і аж до особливостей кожного окремого індивідуума.

Визнати і прийняти – перший крок до протидії

Насправді, варто визнати одну просту, хоча і неприємну річ. Дорослі люди можуть бути жорстокими. Діти можуть бути не просто жорстокими, а неймовірно жорстокими. Тут можна заперечувати як завгодно і наводити будь які аргументи:

  • Діти – це квіти життя.
  • Діти – це диво.
  • У дітях можна побачити відображення Бога.

Але діти, на жаль, бувають жорстокі. Дорослі вже розуміють якісь рамки, встановлені суспільством. Мається на увазі весь комплекс тих чи інших аспектів:

  • законодавчі,
  • релігійні,
  • морально-етичні.

Людям необхідні ці обмеження та рамки, сформовані впродовж тисячоліть. Ми говоримо про цивілізацію, еволюцію та прогрес. Але хіба можна заперечувати чорні сторінки людської історії, яких тільки за останні роки було чимало:

  • дві світові війни;
  • голокост;
  • голодомор;
  • ГУЛАГ та Аушвіц;
  • репресії за різними ознаками;
  • локальні військові конфлікти;
  • етнічні конфлікти;
  • інші злочини проти людства та людяності.

Їх влаштовували дорослі люди. Виховані, ерудовані, обізнані. Люди з вищою освітою та науковці проводили найрізноманітніші та найстрашніші експерименти над іншими людьми.

Врешті решт, ніхто не відкидав проблему домашнього насильства. Навіть стосовно власних дітей. Одна з найболючіших, але таких розповсюджених тем, про які також мало хто говорить. Переставити маленьку дитину за волосся через поріг? Запросто. Такі неприпустимі речі дозволяють собі цілком дорослі та рідні люди.

Що ж тоді говорити про самих дітей, які тільки випробовують межі дозволеного? Які перевіряють на міцність і досліджують цей світ, намагаючись знайти кордони, які не варто переходити?

Заперечувати той факт, що жорстокість існує, як мінімум, недоцільно. Адже, якщо закривати очі на проблему, то вона нікуди не зникне. Проблему потрібно вирішувати. Але спершу варто все ж таки зрозуміти, що вона є. Що вона може бути поряд. І скоріше за все, вона і є поряд. Лише за офіційними даними, 64% дітей стикалися з булінгом у навчальних закладах. В одному із трьох амплуа:

  • жертви;
  • булера;
  • свідка.

І це лише офіційна статистика. А скільки історій замовчується і вирішується “без зайвого галасу”.

Тому, на нашу думку, проблема набагато більша. Просто не всі усвідомлюють її масштабів. Але визнання проблеми – це перший крок. Далі із цим знанням треба щось робити.

Юридична протидія булінгу

Насправді, проблема цькування у навчальних закладах настільки вийшла на поверхню і набула такого розголосу, що протидія цьому явищу вже закріплена на законодавчому рівні.

18 грудня 2018 року Верховною Радою України було ухвалено Закон, яким вносилися зміни, до деяких законодавчих актів України. Зроблено це з метою чіткого визначення проблеми в юридичній площині та механізмів її вирішення. А саме, внесено зміни в Кодекс про адміністративні правопорушення та в Закони України:

  • “Про освіту”;
  • “Про загальну середню освіту”;
  • “Про дошкільну освіту”;
  • та всі інші види освіти.

Було визначено, що булінг стосується не лише дітей, але загалом усіх учасників навчального процесу.

А вже за рік, 28 грудня 2019, Міністерство Освіти і науки України видає Наказ, в якому регулюються питання реагування на випадки цькування та прописує заходи протидії та виховного впливу. Він реєструється українським Мінюстом і погоджений з ключовими учасниками цього непростого процесу, серед яких і Уповноважений Президента України з прав дитини, і Голова Нацполіції. Також погоджувався цей Наказ і з міністрами:

  • культури, молоді та спорту;
  • внутрішніх справ;
  • охорони здоров’я і не тільки.

Механізм запущено. Крім реагування на випадки і заходів з попередження, були створені спеціальні контакт-центри, куди можна звертатися за консультацією чи психологічною допомогою у випадку булінгу. Система запрацювала. І тепер питання можна вирішувати в судовому порядку, з метою притягнути винних до адміністративної відповідальності.

Власне, можна зайти у Єдиний державний реєстр судових рішень (він знаходиться у відкритому доступі в Інтернеті) і там знайти постанови з приводу булінгу та ознайомитися з ухвалами, постановами та рішеннями з цього приводу. Ми не є спеціалістами в галузі права, але з поверхневого ознайомлення з постановами та ухвалами, зробили свої висновки, які, повторимося, не претендують на істину в останній інстанції.

Отож, у випадку, якщо ваша дитина піддається булінгу, який визначено законом як тривалий тиск, але не ситуативний чи одноразовий конфлікт, то можна звертатися до суду. Процедура наступна:

  • впродовж досить тривалого періоду часу над вашою дитиною мають знущатися в той, чи інший спосіб.
  • Необхідно, щоби це можна було підтвердити доказами, чи показаннями свідків.
  • Провина булера має бути доведена у судовому порядку.
  • Після цього дії будуть вважатися правопорушенням і потягнуть за собою адміністративну відповідальність.

У випадку, якщо провину буде доведено (наголошуємо, саме на слові “якщо”, а не “коли”), то обвинувачені заплатять штраф від 850 до 1700 грн. Також можуть бути призначені громадські роботи тривалістю від 20 до 40 годин. Але поверхневий перегляд судових постанов і ухвал, показує, що у випадку, якщо провину доведено, призначається штраф.

Отож, ще раз: над вашою дитиною мають знущатися впродовж тривалого часу. Ви маєте зібрати докази і показання свідків. Все це має бути доведено в суді. І тоді штраф складе, наприклад, 1250 грн. Одну тисячу двісті п’ятдесят гривень. Або 850. За тривале знущання над вашою дитиною. Якщо вам вдасться це довести.

Або ось ще один приклад із нашої практики: коли сильні та старші діти збираються групою, валять на підлогу молодшого і слабшого учня та у підсумку випорожнюються на нього. Це може бути класифіковано як конфлікт. Або може бути визнане цькуванням, враховуючи попереднє негативне та задиркувате ставлення.

І ціна покарання становитиме від 850 до 1700 грн. Але для цього конфлікт має бути висвітлений на загал: судовий процес, показання, слухання. Розмови про ситуацію, про яку дитині хотілося б якомога швидше забути.

Якщо припаркувати авто на місці для водіїв з інвалідністю, штраф може становити 1700 гривень. Якщо припаркувати транспортний засіб не за правилами, то у випадку евакуації, доведеться сплатити:

  • штраф за неправильну парковку;
  • послуги зберігання авто на штрафмайданчику;
  • послугу евакуації автомобіля.

Мінімум 1669 гривень. Це без комісії. З комісією сума може становити 1836 гривень. За неправильно припарковане авто.

За тривале психологічне чи фізичне знущання над дитиною, у випадку доведення провини, доведеться заплатити від 850 до 1700 гривень.

Безсумнівно, звертатися до правоохоронних органів у випадку цькування необхідно. Адже притягнутими до відповідальності можуть бути не лише булери, але і адміністративний персонал навчального закладу, якщо його представники, знаючи про існування такої ситуації, ніяк не реагували та не вживали відповідних та всіх можливих заходів.

Але, на нашу думку, завжди краще попередити появу проблему, аніж вирішувати її, коли вже немає іншого вибору.

Як протидіяти булеру?

Для того, щоби визначитися із питанням протидії, треба зрозуміти, що цькувати завжди будуть слабшого. Така вже природа, заснована на тезі “виживає найсильніший”. Тому найголовніше – впевненість і відсіч.

Всі ми стикались з історіями, коли один хлопець зачіпає іншого, аж допоки не отримує адекватну відповідь. А далі вони можуть навіть стати друзями. Адже охочих товаришувати з сильною, впевненою у собі дитиною, багато. Особливо людина чи, тим паче, дитина, яка цінує ці якості.

І з цією функцією прекрасно впорається спорт. При цьому, майже будь-який, адже спорт розвиває наступні якості та риси:

  • силу;
  • витривалість;
  • впевненість;
  • соціальну взаємодію і не тільки.

Але, якщо ви вирішили записати дитину на секцію єдиноборств, то на додачу до вищеперелічених якостей, ваша дитина отримає ще й інструменти та навички, які допоможуть їй постояти за себе не тільки на словах, але і фізично.

Кожна дитина – особистість. Зі своїми індивідуальними рисами характеру. Тому одного рецепту не існує, тим паче, що вибір єдиноборств величезний:

  • айкідо;
  • дзюдо;
  • карате;
  • тхеквондо;
  • самбо;
  • мма.

Цей список можна продовжувати майже безкінечно. Тому насправді найкращим варіантом буде просто спробувати підібрати секцію саме для вашої дитини. Яким чином? Все дуже просто: майже всюди є пробні тренування. Нехай дитина піде та спробує. Власне – це найкращий рецепт, як підібрати секцію.

Головне, звертайте увагу на наступне:

  • ставлення тренера до дітей та його досвід;
  • ставлення учнів до тренера;
  • яка взаємодія між дітьми поза тренувальним процесом (тобто, до і після заняття);
  • атмосфера під час та після занять;
  • враження дитини від тренера.

Насправді, останній пункт – найважливіший. Якщо ви побачили, що вашій дитині комфортно і вона виходить із тренування задоволеною, то це причина, як мінімум, спробувати продовжити тренування. Дізнатися умови пробних тренувань у нашому клубі та ознайомитися з розкладом і адресами залів можна тут.

Але, як би там не було, саме спорт розвиває навички, які можуть стати у нагоді, коли виникне потреба дати відсіч кривднику. Який саме вид спорту? Обирати вам разом із дитиною.

На нашу думку, Прикладне Айкідо – оптимальний варіант, тому що:

  • допомагає дитині розвиватися фізично;
  • дає навички самооборони, що відповідають сучасним викликам навколишнього соціуму;
  • спонукає до саморозвитку, а не духу змагання;
  • не виховує агресію і “спортивну злість”, а вчить відповідати на неї, замість кидатися у бійку першим.

Насправді, це дуже комплексне питання, яке важко вмістити в одному матеріалі. Тим паче, що про деякі аспекти ми вже розповідали:

Для того, щоб краще зрозуміти, що таке Прикладне Айкідо, радимо прочитати статтю Самооборона нового часу.

Питання духу змагання з’ясовували у статті Змагання в айкідо: за і проти.

Щодо вміння опановувати емоції, то більш детально з цією темою можна ознайомитися у статті Айкідо: фізичне, емоційне та енергетичне.

Що саме обрати – вирішуєте ви. Найголовніше, не забувайте ключову тезу – краще убезпечити свою дитину до появи в її житті такого явища як “булінг” і підготувати до критичних ситуацій заздалегідь. Це буде набагато простіше і легше, аніж намагатися вирішити конфлікти, якщо вони переходять у постійну площину. Проте, і впоратися з наслідками цькування та допомогти дитині стати впевненою у собі, айкідо також допоможе. Тож більш детально про цей аспект поговоримо у одній з наступних статей.

Для того, щоб бути в курсі усіх подій із життя Клубу та детальніше зрозуміти, чим саме ми займаємося, підписуйтеся на нас у соціальних мережах Фейсбук або Instagram.