Система рангів в єдиноборствах (частина 2)

У першій частині цієї статті, з якою ви можете ознайомитися тут, ми розповідали про структуру відносин у тваринному та людському світі, тих, чи інших відмінностях між ними, відмінності, власне, в історії людства та коротко описали, як поділяються ранги та звання в єдиноборствах.

Нагадаємо, що в будь-якому випадку поділ завжди відбувається за двома основними категоріями:

• учнівські ступені;
• ступені майстра.

Але в різних напрямках єдиноборств і різних школах, попри присутність загального принципу, зовнішні прояви таки можуть відрізнятися. І сьогодні, як і обіцяли, розповімо про це більш детально.

Система рангів і відмінностей у бойових мистецтвах

Японська Асоціація Карате розробила систему, що застосовується в більшості міжнародних федерацій стилю Шотокан і, головне, має чітку градацію кольорів поясів: білий, жовтий, помаранчевий, зелений, червоний, фіолетовий, світло-коричневий, коричневий, темно-коричневий і чорний. Водночас, в Карате Кіокушин зовсім інша система кольорів, а саме – з розподілом на кілька груп та додатковою смужкою у наступному ступені:

• білий і білий пояс з синьою смужкою;
• синій пояс, до якого на наступному етапі додається жовта смужка;
• жовтий і жовтий із зеленою смужкою;
• зелений пояс і надалі зелений з коричневою смужкою;
• коричневий пояс, до якого для позначення наступного ступеню дошивається золота смужка;
• чорні пояси від 1 до 9 Дану;
• червоний пояс, як вершина майстерності (дозволяється носити власнику 10 дана).

Тим часом, школи бразильського джиу-джитсу в якості системи позначення рангу також використовують кольорові пояси. Але при цьому варто відзначити, що в БЖЖ є чіткий поділ можливості отримання поясу, з огляду на вік: діти та підлітки (до 15 років):

• білий;
• жовтий;
• помаранчевий;
• зелений;

А вже для дорослих (після 16 років) – своя градація поясів:

• білий;
• синій;
• пурпуровий;
• коричневий;
• чорний;
• червоно-чорний;
• червоно-білий;
• червоний.

Доволі цікаво, що тренери з бразильського джиу-джитсу також можуть використовувати систему смужок на поясах. Але вони, по суті, є більше заохочувальним та мотиваційним елементом. А в деяких школах ці смужки взагалі не використовуються. До слова, учні до 16 років просто не можуть отримати чорний пояс з бразильського джиу-джитсу.

У свою чергу, в дзюдо використовується максимально широкий спектр позначення рангу того, хто займається цим видом єдиноборств. Окрім поясів і ступенів, що властиві й іншим, в дзюдо також використовуються розряди та звання, але ця особливість швидше пов’язана з тим, що дзюдо є олімпійським видом спорту.

Дуже цікава система знаків властива стилю капоейра. У цьому напрямку використовуються не звичні пояси, а так звані, “корди”, або ж простіше – кольорові мотузки. Однак, це можуть бути і кольорові шовкові хустки, пов’язані навколо шиї. Загалом, всі пояси розділені на три основні категорії:

• дитячі (для учнів, віком від 3 до 8 років);
• підліткові (для тих, кому від 9 до 16 років);
• дорослі (після 16 років).

Тим часом, у різних школах і напрямках айкідо, розподіл учнівських ступенів за кольорами, хоча і має загальний принцип, але, тим не менш, певні відмінності таки є.

Переважно, тут використовуються звичні для багатьох напрямів кольори:

• білий;
• жовтий;
• помаранчевий;
• зелений;
• синій;
• коричневий;
• чорний.

Варто зазначити, що відповідність між кольором пояса і учнівською ступінню Кю, є не завжди. Безперечно, навчання завжди починається з білого пояса. У деяких школах є іспити на 10 Кю, володар якого носить білий пояс. В інших – перша атестація відбувається на 6 Кю і це також білий пояс. При цьому деякі школи можуть використовувати нашивки, деякі користуються поясами з подвійним забарвленням. Хтось взагалі не використовує кольорові пояси та віддає перевагу тільки білому та чорному. І навіть представники одного напрямку можуть використовувати різну градацію та або: залишатись вірними початковій схемі, або застосовувати певні нововведення, що однаково випливають із головного Додзьо.

Система поясів в Прикладному Айкідо

У Міжнародній Федерації прикладного Айкідо застосовується дуже чітка система поділу поясів, що діє в будь-якій країні і в кожному клубі, де практикують цей стиль.

Тренування починаються з білим поясом і надалі поділяються на ступені: учнів та майстрів. Учнівські позначаються, як Кю і відрізняються за кольорами наступним чином:

• 5 Кю – жовтий пояс;
• 4 Кю – помаранчевий пояс;
• 3 Кю – зелений пояс;
• 2 Кю – синій пояс;
• 1 Кю – коричневий пояс.

Всі ці ступені учні здобувають після проходження атестації – за спаданням. А ось звання майстра, вони ж Дани, за висхідною від 1 до 9. Але при цьому всі власники ступенів майстра носять чорні пояси з нашивками, що позначають кількість Данів.

Глава МФПА, Майстер Радоіца Спасовіч, є носієм чорного пояса 9 Дана і володарем титулу СОКЕ, тобто “Засновник Школи”.

Атестації та терміни

У Прикладному Айкідо, крім безпосередньо атестаційної програми кожного пояса, є і часові рамки для допуску до іспиту на наступний пояс.

Усі вони передбачають регулярний процес тренування та кропітку роботу, результатом якої є успішне проходження атестації та присвоєння нового пояса.

Початкові два пояси (жовтий та оранжевий), за умови активних тренувань з максимальною віддачею, можна заробити впродовж першого навчального року, а от далі – не частіше одного пояса на рік.

Велика Всеукраїнська атестація проводиться також раз на рік. Приймає її міжнародна комісія під проводом голови Федерації. І тільки на цій атестації можна отримати ступінь майстра, Дан. Між іншим, у цьому випадку немає різниці, чи це дитячі, чи дорослі пояси

Більш детально про різницю між дитячою та дорослою програмою можна прочитати в нашій статті Особливості та відмінності дорослих і дитячих тренувань у Прикладному Айкідо.

Насправді процес навчання не обмежується кількома роками або експрес-курсом “чорний пояс за рік”, тож, варто пам’ятати, що:

• Шлях від білого до чорного пояса в Прикладному Айкідо триває не менше 6-7 років активних тренувань. І це тільки для отримання першого Дана.
• До другого – ще два роки.
• Від другого до третього Дана – мінімум три роки активної роботи.
• Ще чотири роки – від третього до четвертого.

Таким чином, Прикладне Айкідо – це не тільки ефективна система самооборони, що відповідає сучасним реаліям, а й нескінченний шлях самовдосконалення та зростання майстерності. Але більш детально ми поговоримо про це в одній із наступних статей. Щоб не прогавити її, підписуйтесь на нашу офіційну сторінку в Facebook. А якщо хочете приєднатися до нас на татамі, то всі необхідні контакти, розклад занять та адреси наших залів, ви можете знайти тут.