Еволюція єдиноборств і Реконструкція Мейдзі

Еволюція єдиноборств і Реконструкція Мейдзі

Неможливо заперечувати вплив глобалізації на культурні чи соціальні аспекти нашого життя. Технології розвиваються, інформація передається миттєво з однієї точки світу в іншу. Навіть надіслати сигнал у космос – вже не проблема. Хоча, що там сигнал, якщо в космос регулярно літають люди, а Ілон Маск навіть відправив туди автомобіль.

Багатовікові підвалини зазнають змін та адаптуються до сучасних реалій. Багато з тих догм, які раніше здавалися непорушними, так чи інакше, перевіряються часом. Навіть людське тіло дещо змінюється та підлаштовується під нові гаджети, винаходи та блага цивілізації. Принцип простий – адаптуйся або помри. Це – закон еволюції.

Вплив прогресу на світ єдиноборств

Не оминуло це явище і світ єдиноборств. Глобалізація, розвиток транспортного сполучення, нові способи та інструменти зв’язку – все це допомагає максимальному поширенню інформації. Це вплинуло і на розширення географії єдиноборств і спричинило зміни, які відбулися в техніках і підходах.

По-перше, сама поява градації кольорів поясів. Існує думка, що атестація на пояси та їх система з’явилися саме через вихід на європейський ринок, адже для представників східних культур важливий саме шлях самовдосконалення. А ось всі зовнішні прояви вважаються вторинними і такими, що відволікають від суті. Але, тим не менш, введення кольорових поясів – факт, що відбувся.

По-друге, зміна градації кольорів поясів вже після введення. Більш детально про це ми говорили в нашій великій статті Система рангів у єдиноборствах . Спочатку в айкідо перші кілька учнівських ступенів (Кю) позначалися білим поясом. Навіть попри успішне проходження іспиту, колір обі не змінювався. З часом цей принцип відкоригували і це дозволило учням раніше використовувати кольорову сегрегацію.

Цікаві факти:

  • У деяких школах, попри те, що формально дозволено носити кольорові пояси, майстри та учні вважають за краще не змінювати білий пояс до моменту отримання коричневого або чорного.
  • Деякі федерації класичного Айкідо, попри введення Головною Школою нової системи поділу поясів в залежності від учнівського рівня, вирішили не застосовувати такі зміни в роботі на локальному рівні.

По-третє, зміна та осучаснення технік. Японія довго залишалася закритою острівною державою, яка наче “варилася у власному соку”, культивуючи і розвиваючи свої засади та світогляд. Але зіткнувшись з європейцями, японці почали змінюватись та взяли на озброєння багато досягнень науково-технічного прогресу, намагаючись при цьому зберегти свою національну ідентичність.

Відобразилося це і на єдиноборствах. Люди перестали ходити вулицями з мечами. Напасти ж могли із використанням не просто підручних засобів, як-то палиця або пляшка, а навіть і з ножем, чи вогнепальною зброєю. Що не могло не відбитися на техніках. Так само, як і поява окремих спеціальних підрозділів для поліцейських та армійців.

Революція Мейдзі та зміни підвалин в Японії

Багато бойових мистецтв беруть свої витоки з Японії. Айкідо також входить до їх переліку. Тому якщо вже розбиратися в основах і першоджерелах, то Прикладне Айкідо своїм корінням також йде в вчення Уесіби Моріхея. Тому і розпочнемо нашу сьогоднішню розмову саме з японської частини.

Як ми вже писали вище, Японія – це острівна держава з дуже чіткою ієрархією, міцними традиціями та самурайської системою управління, яка очолювалась сьогуном. Період сьогунату тривав у Японії кілька століть, зокрема з 12 століття і аж до 1868 року.

Саме цей рік в історії Країни Вранішнього Сонця став переломним. Тоді почався воістину історичний процес, який називає Революцією Мейдзі або Реставрацією Мейдзі.

По суті, цей період тривав до 1889 року та повністю змінив державу. Із доволі відсталої аграрної країни, Японія за два десятиліття зуміла перетворитись на одну з провідних країн світу.

Для цього знадобились титанічні зусилля та зміни, які торкнулись усіх сфер життя:

  • військової;
  • політичної;
  • соціально-економічної;
  • законодавства;
  • фінансової політики;
  • дипломатії;
  • релігії;
  • освіти та багатьох інших сфер життя.

Це був період переходу від сьогунату до імператорського правління. За часів Реставрації Мейдзі фактично відбувся злам підвалин і максимальне впровадження існуючих досягнень західної цивілізації. Таким чином формувалася держава нового часу та японська національна ідентичність.

У цей період нас найбільше цікавить військова реформа:

  • сьогунат був ліквідований;
  • сьогун позбавлений всіх титулів і володінь;
  • як наслідок ліквідації князівств, були скасовані або перепідпорядковані їх війська, до складу яких входили самураї;
  • перед імператорською владою постала мета створення власної боєздатної армії.

В цей же період з’являється і обов’язкова військова повинність, яка не залежить від соціального статусу. Таким чином, левову частину армії тепер становили селяни, які не могли відкупитися від військової служби.

І ось саме цей перехід, по суті, вклав зброю, в тому числі і вогнепальну, в руки простих людей. І зробив навчання військовому мистецтву прерогативою не лише багатих і забезпечених. Військове мистецтво перестало бути привілеєм виключно самураїв. Носіння мечів у повсякденному житті відходить у минуле і це не могло не вплинути на саму техніку.

Соціальне оновлення, повернення до традицій і доступ до знань

Попри те, що Японія семимильними кроками рухалась у бік розвитку та глобалізації, традиції забувати ніхто не збирався. Навіть навпаки. Реконструкція Мейдзі вивела їх на абсолютно новий рівень і вдихнула нове життя у світ єдиноборств. Все це заклало основи того, що ми можемо бачити нині.

Будзюцу, або ж традиційні бойові мистецтва Японії, як правило, були доступні обмеженому колу людей. Процес навчання дуже часто відбувався “за закритими дверима”, а представники нижчих соціальних ступенів не могли побачити не те, що тренувань, а хоч яких-небудь показових виступів.

Секрети будзюцу передавалися декількома способами:

  • від батька синові, або від діда онукові;
  • в межах одного клану серед воїнів;
  • серед представників вищих соціальних станів, як обов’язковий атрибут навчання і виховання.

Простолюдини освоювали тільки робітничі професії і необхідні їм навички.

Але з глобальним і всебічним оновленням держави, зміною її підвалин, принципів функціонування та вектора розвитку, важливим моментом стало правильне виховання нового покоління. І, як не дивно, тут згодились основні принципи саме із самурайського підходу.

Необхідно було прищепити молодому поколінню кілька якостей:

  • гармонійний розвиток тіла та духу;
  • ввічливість, виховання і повагу;
  • працьовитість і потяг до самовдосконалення;
  • прагнення до розвитку культури, як особистої, так і загальнодержавної;
  • бути щирим у всіх своїх справах і вчинках.

Саме ці пункти були покликані сформувати покоління, у якого були б цілі, спрямовані на процес формування, таких важливих моментів як:

  • любов до своєї країни;
  • повагу у суспільстві;
  • просування всього людства до миру та процвітання.

І для реалізації всього, що перераховано вище, обрали саме бойові мистецтва. Те, що виховує тіло, дух, потяг до самовдосконалення і прищеплює правильні загальнолюдські цінності.

Адже японці стверджують, що з раннього дитинства необхідно закладати фундамент фортеці, яка буде внутрішнім “стрижнем” кожної особистості. І стіни цієї фортеці прості:

  • фізичне здоров’я;
  • духовність;
  • соціалізація;
  • знання та самовдосконалення.

Прибери одну, і всі інші розсипляться як картковий будиночок. Тому єдиноборства і принципи будо і вирішили закласти у виховання з раннього дитинства.

З цією метою створюється Товариство Військової Чесноти Великої Японії, або ж Дай Ніппон Бутокукай. Серед засновників цієї організації були практично всі провідні майстри єдиноборств Японії, найбільш відомим з яких, авжеж, можна назвати засновника дзюдо Дзігоро Кано.

Організація дуже активно взялась за процес виховання молодого покоління і тим самим виконала одразу кілька функцій:

  • була структурована система навчання;
  • єдиноборства включили до програми загальноосвітніх шкіл;
  • була затверджена форма для тренувань;
  • затверджувалися та визнавалися нові стилі бойових мистецтв (в тому числі Айкідо);
  • проводилися атестації з усіх видів японських бойових мистецтв;
  • відбувався процес навчання тренерів і викладачів єдиноборств.

Таким чином, з досить розрізнених шкіл, напрямків і навчань, була створена єдина структура, яка займалась не лише підвищенням кваліфікації всіх представників світу бойових мистецтв, але й просуванням єдиноборств не тільки в межах країни, а й далі у світі.

Сучасні бойові мистецтва Японії

Таким чином, велике оновлення Країни Вранішнього Сонця мало величезний вплив не тільки на економічну, військову, адміністративну та релігійну складову, але й на всі сфери загалом.

Як наслідок, стався серйозний поштовх у розвитку бойових мистецтв, що призвело, в тому числі, до їх визнання та поширення, а також появи нових стилів. У цей і наступний періоди варто виділити кілька основних моментів:

  • зародження дзюдо, яке сягає корінням в дзюдзюцу;
  • поява кендо, як похідної від кендзюцу, з метою відродження самурайських традицій, виховання характеру та прищеплення японського духу молоді;
  • визнання, еволюція та поширення карате;
  • поява Дайто-рю Айкі-дзюдзюцу та подальше зародження Айкідо;
  • формування Серіндзі-кемпо.

Всі ці події є невід’ємною частиною процесів, що відбувалися в той період в Японії.

Крім усього іншого, попри виховну та військову складові, з’являється спортивний аспект, який передбачає дух змагання, що дає новий виток розвитку та популяризації бойових мистецтв. Глобалізація і взаємодія Японії з навколишнім світом сприяють популяризації єдиноборств в інших країнах і на всіх континентах.

Одним з переломних моментів можна вважати включення дзюдо в олімпійську програму:

  • вперше дзюдо з’явилося на Олімпіаді 1964 року, що вивело цей напрямок на неймовірно високий рівень.
  • З 1992 року змагання увійшли і в жіночу олімпійську програму.

У 2020 на Олімпіаді в Токіо, яку перенесли на 2021 рік через пандемію коронавірусу, вперше мало бути представлено карате.

Але не всі єдиноборства пішли шляхом змагань. Засновник Айкідо, Моріхей Уесіба, створив свій напрямок, в якому повністю відсутні будь-які змагання, як такі, що суперечать суті цього єдиноборства.

Айкідо, в розумінні і трактуванні засновника, це своєрідний синтез бойового і духовного аспектів, що базуються на релігійних переконаннях самого Уесіби Моріхея. Однією з цілей створення класичного Айкідо була поява бойового мистецтва, яке допомогло б захистити від травмування не тільки того, хто захищається, але також і нападника. Більш глибока робота, спрямована на те ж саме самовдосконалення, повагу і творення. Насправді це тема для повноцінної і тривалої розмови, тому ми обов’язково присвятимо їй окрему статтю.

Таким чином, створивши Айкідо, сам О-Сенсей заборонив проведення змагань, які суперечать суті цього напрямку. Що, втім, зовсім не заважає багатьом школам і федераціям їх проводити. Більш детально ми описали цю тему в статті Змагання в айкідо: за і проти.

Але, незалежно від того, як чинять федерації зараз, переоцінити внесок Айкідо в популяризацію бойових мистецтв вкрай складно. Адже цей стиль має величезну кількість послідовників в усьому світі.