Айкідо: фізичне, емоційне та енергетичне

Айкідо: фізичне, емоційне та енергетичне

Чимало розмов точиться про те, що таке насправді айкідо. Це – самооборона, чи це – філософія? Айкідо – це про матеріальне, чи про духовне? Чи це просто два боки однієї медалі? Чи навпаки, це дві половинки Інь-Янь, невідривні одна від одної?

Однозначно можемо сказати, що цілковиту рацію мав герой легендарного серіалу “Секретні Матеріали” Агент Малдер, який стверджував, що “істина десь поруч”.

Бойові мистецтва – сила та відповідальність

В бойових мистецтвах важко відділити одне від одного. Фізичний розвиток однозначно впливає на розвиток як психічний, так і духовний. Зі свого боку, духовний розвиток відкриває нові фізичні можливості, які здавалися раніше недосяжними.

Прикладне Айкідо, без сумніву, це максимально сучасна система самозахисту, яка відповідає за те, щоб навчити вихованців дати відсіч будь-якому агресору. Але є декілька запитань, на які ми маємо відповісти, щонайменше собі:

  • Чи можемо ми давати інструменти, які ймовірно комусь нашкодять, але при цьому не закладати якихось морально-етичних принципів?
  • Чи можна навчити дитину ламати комусь руки, якщо не дати розуміння відповідальності?
  • Чи варто навчити бачити тонку межу між поняттями “не нашкодь”, “не нашкодь, без крайньої потреби” та “не нашкодь, якщо немає іншого вибору”?

Всі ці запитання так чи інакше, рано чи пізно, виникають перед кожним учителем бойових мистецтв. Адже сила не має з’являтися сама. З силою мають з’являтися відповідальність та усвідомлення цієї сили. Інакше, це вкрай небезпечна історія.

Так, багато хто впевнений, що для збереження свого здоров’я можна використовувати будь-які інструменти та засоби. Ми повністю підтримуємо тезу про те, що збереження життя і здоров’я людини – першочергове завдання. Цьому ми і навчаємо своїх учнів. Але найголовніше – не забувати в усій цій історії, що крім чорного та білого в цьому житті бувають також інші кольори та відтінки.

Просто поміркуйте, чи варто полювати на комара з бейсбольною битою? У тому то й справа, що вистачить несильного удару, а ось бита може спричинити більше шкоди всім, хто навколо, чим могло бути від комара. Тому ми за доцільність та відповідність загрози і відповіді на неї.

Таким чином, Прикладне Айкідо вчить не тільки захищатися. Ми вчимо більше:

  • співвідносити агресію та відповідь на неї;
  • використовувати слова там, де вони більш доречні за кулаки;
  • вчимо давати відсіч, коли слова вже не допомагають.

Власне, це і є тонка межа, яку треба не просто розуміти. Її треба відчувати. І саме вміння відчувати приходить з розвитком навичок. Адже скалічити людину не складно. Складно потім цій людині відновитися.

Тому будь-яке Будо, в тому числі і Прикладне Айкідо, це про те, щоби робити все з розумом. І в даному випадку неможливо відділити фізичний розвиток від психоемоційного.

Будо як шлях самопізнання

Чим більше людина тренується, тим більше розуміє саму себе. Вчиться контролювати своє тіло. Вчиться контролювати свої емоції. Опановує страхи та слабкості. Пізнає межу своїх можливостей і намагається посунути її якомога далі. Врешті-решт, просто починає краще розуміти саму себе.

При цьому, звісно ж, йдуть і супутні надбання:

  • підвищується рівень впевненості в собі;
  • вирівнюється постава;
  • покращуються самопочуття та настрій.

Таким чином фізичне неодмінно впливає на емоційне. А емоційне, в свою чергу, спонукає до подальшого розвитку. І тоді маленький струмок перетворюється вже на велику річку, яка живиться всім, що бачить навколо.

Людина з часом починає трохи інакше ходити, інакше реагувати на якісь прояви щодо себе. Людина, котра займається бойовими мистецтвами стає більш впевненою в собі. І ось ця впевненість, насправді, не є першочерговою ціллю. Її можна назвати супутнім здобутком. Або, таким собі, приємним “побічним ефектом” від тренувань.

Власне, цікавий момент полягає в тому, що деякі духовні практики та йога часом спрямовані на те, щоб досягти ось цієї внутрішньої рівноваги. Цього балансу та стану “внутрішньої тиші”. А ось єдиноборства дають цю опцію на додачу. Це не є першочерговим завданням – досягти саме ось такого стану. Але саме він з’являється в процесі тренувань.

Саме виснажливі регулярні тренування з постійним повторенням і відшліфовуванням техніки є свого роду “ритуалом”, який вводить людину в ось цей стан, коли ти перебуваєш тут і зараз. Коли ти не думаєш більше ні про що. Всі, хто займаються бойовими мистецтвами, розуміють, що коли в тебе летить удар, то ти не думаєш про свої буденні негаразди:

  • не переживаєш, що на роботі запара;
  • не думаєш про те, що час здавати проект;
  • не розмірковуєш з приводу того, яка погода буде завтра;
  • чи про те, які затори були сьогодні вранці.

Єдине, про що людина може думати в цей момент – це як не пропустити удар. Це максимальна концентрація на моменті.

При чому не просто на моменті, а на тому факті, що зараз хтось скеровує в твій бік певну енергію, з якою тобі потрібно щось зробити. Чи то блокувати, чи то переспрямувати. Власне, у випадку з айкідо в цілому, і з Прикладним Айкідо зокрема, більш доречний варіант, саме переспрямувати. Використати проти супротивника.

І ось цьому ти крок за кроком, тренування за тренуванням, рік за роком і навчаєшся. Відчувати та переспрямовувати інерцію, чи то пак, енергію. Тут навіть можна було б сказати, що твоє навчання спрямоване на те, аби навчитися опановувати потоки, що вирують навколо тебе.

Айкідо – це набагато більше:

  • це не тільки про те, аби навчитися відчувати себе;
  • це навчитися відчувати іншого;
  • бачити його наміри, помічати найменші рухи;
  • відчувати куди його краще повести та переспрямувати ту енергію, яка зараз націлена на те, аби завдати шкоди тобі.

Таким чином, просте відпрацювання простих механічних рухів з часом переходить у зовсім іншу площину. Хтось скаже, що це звичайна фізика. А хтось буде стверджувати, що це вже робота з енергією і все залежить “від рівня просвітлення”. За великим рахунком і ті, і інші матимуть рацію.

Питання просто полягає в глибині занурення у цю тему, у роздуми та природу бойових мистецтв. Адже саме бойові мистецтва вчать не просто опановувати своє тіло. Вони вчать підкорювати власний розум і дух. І в цьому процесі постійного самовдосконалення та самопізнання приходить більш глибоке розуміння процесів, які відбуваються навколо.

Буденність та шлях воїна

Багато хто міг чути історії про те, як два воїни просто сходилися і стояли один навпроти одного, навіть не дістаючи зброю. Просто дивлячись один одному в очі. Хтось називає такі речі “ментальним поєдинком”. Коли начебто весь двобій відбувається в головах супротивників і там вирішується та завершується. Зі свого боку можемо сказати, якщо не вдаватися у ці подробиці, то за великим рахунком, люди просто оцінюють свої шанси у потенційному двобої.

Трохи вище ми вже писали про впевненість у своїх силах. У розумінні своїх слабких та сильних сторін. І про те, що з часом ти вчишся “бачити” усе те саме в людині, яка стоїть навпроти тебе. Тому, з прагматичної точки зору, цей “ментальний поєдинок” радше можна назвати оцінкою власних можливостей та оцінкою потенціалу суперника.

Коли люди бачать перед собою таку саму холодну, спокійну і врівноважену рішучість, то вони розуміють, що опонент, скоріше за все, готовий піти до кінця і навичок та витримки йому для цього вистачить. І двоє добре тренованих людей розуміють яку ціну їм обом доведеться врешті-решт заплатити. Тому і вирішують зупинитися на “ментальному двобої”.

Але давайте спробуємо перенести цю ситуацію на сучасний світ. Звісно, у дорослому житті конфлікти дещо відрізняються від дитячих. Чому дітям корисно займатися бойовими мистецтвами ми писали у статті 5 основних причин записати дитину на Прикладне Айкідо. Але і доросле життя має свої особливості.

У кожної людини є моменти, які її зачіпають та “заводять з півоберта”:

  • коли до вас проявляють агресію;
  • коли підвищують голос;
  • коли починають неадекватно себе поводити.

І, якщо справа не переходить до фізичного контакту, а обмежується лише переліченими проявами, то, як правило, люди з легкістю відповідають на агресію:

  • підвищують голос у відповідь;
  • починають поводити себе так само агресивно;
  • чи навпаки, намагаються уникнути конфлікту і ніяковіють;
  • чи відчувають образу, або ж безсилість – емоції, що проявляються у відповідь, можуть бути різними.

Але, як правило, це емоції. Якими б вони не були. А це означає, що провокація досягла мети.

Натомість, можна спробувати люб’язно відповідати на роздратованість близької людини. Чи взагалі жодним чином не реагувати на провокації від сторонніх осіб. В більшості випадків такий підхід змусить людину, що вас провокує, зніяковіти і припинити. Адже, якщо немає реакції у відповідь, то і інтерес до сварки дуже швидко згасає.

Або більш детально поглянемо на конфлікти між близькими людьми. Перш, ніж вступати у сварку, можна спробувати з’ясувати причини негативних емоцій:

  • складний день;
  • завал на роботі;
  • хтось накричав по дорозі додому, чи підрізав під час руху.

Цей список кожен може продовжити і згадати чимало ситуацій, які із зовнішньосімейної площини, перейшли у внутрішньосімейну. Втома, роздратованість, зовнішній тригер і скандал готовий.

Тобто, людина виплескує негативні емоції, тому що не може їх опанувати. Виплескує негативну енергію, яка назбиралася за той чи інший період часу. І тут є два варіанти:

  • конфліктувати у відповідь;
  • з’ясувати причини виникнення ситуації та спробувати її залагодити.

Власне, перший – це про емоції, тут все просто. А ось другий – це вже про опанування себе. Про опанування своїх емоцій. А також про емпатію та опанування енергії іншої людини. І переспрямування цієї енергії. Тобто, дати емоціям вихід, але скерувати їх від себе.

В цій ситуації ви розумієте важливість стосунків між вами та близькою людиною, яка зараз не в гуморі. Ви можете просто за зовнішніми ознаками зрозуміти стан людини. І тоді спробувати максимально залагодити конфлікт ще до його появи. Спитати як справи, заварити горнятку чаю чи кави, приготувати чи купити щось смачненьке. Це подарує людині хороші емоції та дасть витік негативним в інший бік. Тим самим, збереже ваші стосунки.

Бойові мистецтва та емоції

Власне, це також про айкідо. Просто багато хто думає лише про фізичну складову та відкидає важливість емоційної, внутрішньої, чи духовної роботи над самим собою. Але цей момент розвивається паралельно з процесом тренування. Ви не займаєтеся тим, що навчаєтесь “читати” емоції інших людей. Але здобуваєте це вміння бонусом. Звісно, якщо маєте бажання, якщо готові самовдосконалюватися та бути чесним якраз таки перед самим собою.

А тепер повернімося до ситуації з двома воїнами. Які практикують Будо тривалий час. Які добре відчувають власні емоції. Які добре контролюють себе та свою енергію. Можуть бачити та оцінювати настрій і реакцію інших людей. І ось бачать перед собою такого ж опонента. Який досяг також рівня розуміння інших і розуміння себе. Якщо опонент сильний в цьому, якщо добре тримається, якщо виявляє готовність йти до кінця, то чи варто вступати з ним у бій, з розумінням того, що переможцем з нього не вийде ніхто? Адже, чи може бути переможець у сварці? Чи можуть перемогти люди, які кричать один на одного? Кожен залишиться при своїй думці. І в даному випадку ця ситуація прекрасно ілюструє тезу “Переможцем не вийде ніхто”. То чи варто вступати в бій?

Тож в будь-якій конфліктній ситуації є три варіанти розвитку подій і відповіді:

  • зупинити чи блокувати;
  • пропустити;
  • переспрямувати.

Поглянемо з обох боків:

  • фізичного;
  • емоційного.

Можна блокувати удар. Сильний удар і, відповідно, його жорстке блокування завдадуть обом учасникам процесу болісних відчуттів. Адже просто зупинити дуже сильний удар завжди боляче. Забій м’яких тканин, синці або ж навіть перелом. Але в будь-якому випадку це – зупинка руху. І далі або буде наступний удар, з яким щось треба буде робити. Або доведеться докладати своїх зусиль, для того, аби опонент почав рухатися туди, куди вам потрібно.

Така ж історія з емоціями. Просто прийняти їх на себе, означає погасити і повністю увібрати їх. Якщо це негативні емоції, вони також виллються у неприємні відчуття, наприклад, в образу. Якщо це позитивні емоції, то просто увібравши їх, ви завершили процес. Людині доведеться або далі проявляти свої емоції, або вам доведеться виплескувати вже свої. Але це також свого роду зупинка. Або суто споживацький спосіб сприйняття, коли поглинаєш і нічого не віддаєш натомість.

Другий варіант – пропустити удар. Відійти в бік, відвести атаку. Залишитися неушкодженим, але при цьому втратити фізичний контакт з опонентом, що так само призведе до повторної атаки. Або необхідно просто тікати, якщо розумієш, що зараз вдача навряд чи буде на твоєму боці.

Так само і з емоціями. Якщо хтось проявляє їх, то можна просто відмахнутися і піти собі далі. Неначе нічого і не було. І тут так само, як і в поєдинку, все просто:

  • або ви залишаєте місце/людину і більше не стикаєтесь з проявом емоцій;
  • або очікуєте на повторний сплеск, який так само пропускаєте повз себе, у сподіванні, що з часом цей потік припиниться за відсутності вашого інтересу.

І третій варіант розвитку подій – переспрямування з підсиленням. Власне, той момент, про який часто говорять як про головний принцип айкідо. Об’єднатися з атакою, переспрямувати її в потрібному вам напрямку та додати до неї свою силу та інерцію. Чим це закінчиться? Варіанти, як на підбір:

  • відмінною технікою;
  • хорошим кидком;
  • повним контролем ситуації та опонента.

Тому що ініціатива – у ваших руках. Ви просто взяли енергію вкладену в удар і використовуєте її у власних цілях.

Як це проявляється у житті? Все просто:

  • якщо на вас кричать, а ви підсилюєте негативну емоцію своїм криком і надислаєте його у відповідь – ви отримаєте конфлікт;
  • якщо вас люблять і піклуються про вас, а ви проявляєте найтепліші емоції у відповідь – то ви отримаєте гармонійні стосунки, побудовані на взаєморозумінні.

Абсолютно полярні в емоційному плані результати. Але абсолютно ідентичні з точки зори збереження та примноження енергії. Підсилюєте та отримуєте більше. Ось вам і використання айкідо у повсякденному житті.

Або наведемо ще більш прозаїчний приклад. Уявіть собі двері при вході в метро. Саме оті, неймовірно важкі, які, коли їх відпускає людина попереду, з неймовірною силою летять у ваш бік. Що ви будете робити? На вибір все ті ж три варіанти:

  • Зупиняти їх на зустрічному русі з усієї сили.
  • Дочекатися, поки заспокояться і стануть на місце, щоб спокійно відкрити.
  • Почекати, коли вони підуть в зворотній бік і додати зовсім трохи своєї сили, щоби відкрити їх ширше і спокійно пройти.

Ось вам і айкідо: переспрямувати, підсилити та використати так, як треба вам. Він же – закон збереження енергії. Просто так вона нікуди не зникає та нізвідки не береться. Тому, обирайте свій варіант, але пам’ятайте:

  • зупинити – боляче;
  • чекати – може бути довго;
  • пропустити, підсилити і спрямувати собі на користь – найоптимальніший варіант.

Власне, на ньому і варто зупинятися. Багато хто так і робить, але навіть не усвідомлює цього моменту. Чи як у фільмі “Карате Кід” в епізоді з курткою та вішаком. Деякі речі відкриваються лише з часом. Перехід від фізичного та спрямованого начебто на себе – до енергетичного і спрямованого на когось іншого.

Але в контексті тренувань це приходить з часом. В процесі монотонного, регулярного та наполегливого відпрацювання прийомів і технік. Всі приходять за тим, аби навчитися себе захищати. Аби вміти дати відсіч хуліганам. А на додачу отримують набагато більше і щось набагато глибше.

Проте, це вже скоріше розмова про принципи айкідо, до якої ми повернемося в одній з майбутніх статей. Щоби її не пропустити, підписуйтесь на нашу офіційну сторінку у Фейсбук. А якщо хочете приєднатися до нас у пізнанні мистецтва самозахисту та самопізнання, то всі необхідні контакти, розклад та адреси наших залів можете знайти тут.